RРідний край! Тут проходить наше дитинство, юність, тому хочеться знати про нього якщо не все, то принаймні більше, ніж ми знали досі…

Лімниця

Ріка Лімниця

Дослідження якості води р. Лімниця. За показниками якості води р. Лімниця належить до найчистіших приток Дністра і є заказником місцевого значення.

Вода в ріці Лімниця характеризується середньорічними показниками, значення яких не перевищують ГДК:

- вміст солей – 136 мг/дм³;

- залізо загальне – 0,16 мг/дм³;

- азот амонійний – 0,06 мг/дм³;

- БСК_повне – 2,0 мгО₂/дм³;

- ХСК – 7,5 мгО/дм³).

1. Порівнюючи ці дані із середньорічними значеннями показників минулого року (вміст солей – 121 мг/дм³, залізо загальне – 0,05 мг/дм³, азот амонійний – 0,2 мг/дм³, БСК_повне – 2,0 мгО₂/дм³, ХСК – 8 мгО/дм³) можемо зробити висновок, що стан р. Лімниця у 2009 році суттєво не змінився.

Чечвинське водосховище

Чечвинське водосховище працює за незмінною технологією з 1967 року. Це другий важливий момент щодо існуючої проблеми подачі на місто брудної води, до речі, як любимо ми хвалитися, з найчистішої річки Європи. Тому перед тим, як звинувачувати в чомусь інших, гадаю, чи не краще подумати про нові сучасні методи очистки води, якою користуються калушани під час повеней.
   Для того, аби пояснити, що Чечвинське водосховище не має ніякого відношення до забруднення води (під час атмосферних опадів воно приймає таку ж брудну воду, яка надходить до нього річкою), наведу такий простий приклад. Якщо бочку з краном ми до країв наповнюватимемо водою, вона врешті-решт почне виливатися. А щоб цього не відбувалося, нам потрібно так відрегулювати цей кран, щоб води з бочки витекло стільки, скільки прибуло. За таким принципом працює і Чечвинське водосховище. Якщо під час опадів до нього надходить більше води, на ньому більше відкриваються шлюзи. Це робиться поступово – кожного разу шлюз піднімається не вище 50 сантиметрів. При цьому рівень води у водосховищі залишається незмінним. Експлуатація водосховища відбувається згідно з відповідною інструкцією і ніхто не має права її порушувати

Альманах Рожнятівщини

  

            Альманах

  Перлини Рожнятівщини

     Павлівський камінь

Геологічне утворення висотою 30 м. Воно знаходиться у трикутнику лісового масиву, приблизно на однаковій відстані від трьох населених пунктів — сіл Князівське, Підлісся і Дуба

   Перегінська фортеця

В селищі Перегінське цікавим краєзнавчим об’єктом є Перегінська фортеця. Це  неприступне в свій час укріплення, яке було з усіх сторін оточене високою стіною з частоколом наверху і глибоким, заповненим водою, ровом. На жаль, сьогодні від колишньої фортеці зберігся тільки один будинок, що використовується під комунальне житло.

Пам’ятник  емігрантам

У 1891 році мешканці Небилова І. Пилипів та В. Ілиняк, шукаючи кращої долі, покинули рідне село і виїхали до Канади, поклавши початок багатотисячній трудовій еміграції з Галичини. Мешканці села встановили пам'ятник землякам.

Пам’ятник  Івану      Вагилевичу

Музей Івана              Вагилевича                    Хрест Святої Тверезості

 

Знаходиться в селі Ясень на одному з подвір’їв, попри центральну дорогу. На ньому напис:"В память святої тверезості г.1874.Господи оружіє на дьявола Хрест твій дав єси нам."

Ангелівська домна

Знаходиться між селами Ясень і Гриньків в урочищі Ангелів. Доменну піч було побудовано у 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича. До складу підприємства входило 12 шахт, де відкритим способом добувалась залізна руда, дві фабрики по переробці заліза, кузня, складські приміщення, а також ряд житлових і господарських будівель. Було закрито у 1818 році.

Кедрова палата Андрея    Шептицького

Кедрова палата відома також як Дача Шептицького - рекреаційний комплекс в урочищі  Підлютому. У 1892 р. львівський митрополит УГКЦ С. Сембратович купив 6 га землі на схилі г. Лютої поруч із цілющими сірководневими джерелами і побудував тут літню резиденцію митрополичу. Під час Першої світової війни резиденція згоріла, але незабаром її відновив митрополит А. Шептицький. Напроти резиденції був кам'яний грот , на якому височів хрест.

 Форельне гоподарство Осмолодського держлісгоспу

 

М.Саєвич, призначений митрополитом А. Шептицьким   управителем – охоронцем митрополичих лісів,  заснував  «Лісовий музей» і зразкове форельне господарство поблизу села Осмолода.   У 1934 р. в урочищі Лютошари біля Осмолоди інженер М. Саєвич організував Музей Природи, який включав п’ять відділів: лісовий, мисливський, ловецький (рибальський), бджільничий і бібліотечний.

Святоандріївський скит

Розташований в урочищі Лужки, яке розкинулося в центрі гірського масиву Карпат – Ґорґанах, на віддалі шести кілометрів від с. Осмолоди . Це один з дочірніх обителей Унівської Лаври. Заснував митрополит Андрей Шептицький.Скити Студійського уставу споруджуються у пустинних місцях і відзначаються строгим усамітненням та здержливістю. У 1944 році він припинив свою діяльність. І лише на початку 90-х років монахи-студити почали відновлювати зруйнований скит.

Пластовий табір – музей “Сокіл”

Найдавніша і найславніша оселею Пласту, яка була посвячена в 1926 році. Пластовий табір-музей “Сокіл” знаходиться на лівому березі річки Лімниця поблизу с.Гриньків Рожнятівського району. Щороку (до 1939 р.) тут відбувалися табори для юнацтва, які мали велике значення для національного виховання і фізичного гарту молоді під час польської окупації. В 1990 р. пластуни повернулися на Сокіл.

Краєзнавчий музей “Бойківщина”

Відкрито в 2004 році під час святкування на Рожнятівщині Другого міжнародного фестивалю „Бойківська ватра-2004”.

 Розташований він у старовинному будинку, який побудував на початку 20 століття український граф Думка. Понад 400 пам’яток матеріальної і духовної культури Рожнятівщини знайомлять відвідувачів з історією району від 2-5 століття нашої ери і по сьогодення.

Історико – краєзнавчий музей

Відкрито в 1976 році. Знаходиться в старовинному будинку села Цінева, який колись називали Білою школою.

 У п'яти залах музею зібрано понад п'ять тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Це документи історії та археології, нумізматичні колекції, предмети ремесла і побуту. Музею присвоєно звання народний.

Інтер’єр бойківської хати