Оцінка екологічного стану с.Сваричева методом біоіндикації за лишайниками

Оцінка екологічного стану с.Сваричева методом біоіндикації за лишайниками

Визначили та описали видовий і кількісний склад лишайників у межах Мшанського лісового масиву та села Сваричів. На досліджуваних  територіях  нами виявлено 27 видів лишайників у Мшанському лісовому масиві та 13 видів лишайників у селі Сваричів, які систематизовані у таблицях  «Ліхенофлора  Мшанського лісового масиву» та  «Ліхенофлора села Сваричів». Основою ліхенофлори Мшанського лісового масиву є родина Кладонієві (Cladoniaceae), що налічує 8 видів, які об'єднуються в один рід Кладонія (Cladonia). Вагоме місце також посідають родина Леканорові (Lecanoraceae) - налічує 6 видів, які об'єднує рід Леканора (Lecanora) та родина Фісцієві (Physciaceae) - 5 видів, що відносяться до трьох родів: Амандинеа (Amandinea), Фісція (Physcia) та Анаптихія (Anaptychia). Основою ліхенофлори села Сваричів  є родина Леканорові (Lесапогасеае), яка налічує  5 видів, які об'єднуються в один рід Леканора (Lесапога). Вагоме місце також посідають родина Пармелієві (Parmeliaceae)- налічує 3види, які об'єднують роди Гіпогімнія (Hypogymnia), Цетрарія (Cetraria) і Пармелія (Parmelia) та родина Фісцієві (Physciaceae) - 3види,що відносяться до родів Анаптихія(Апаріуспіа) та Фісція (Physciaceae).

2. Оцінили стан атмосферного повітря досліджуваних територій і з’ясували, що 27 підприємств завдають шкоди району, викидаючи в атмосферу різноманітні гази [Додаток Б-2]. Найчутливішими до забруднення є лишайники кущоватої форми, що пов'язано із найбільшою по відношенню до маси площею талому. Після кущоватої за мірою збільшення стійкості до забруднення йдуть листуваті форми. Найбільш стійкими прийнято вважати накипні лишайники.

3. Розробили екологічну карту зон  забруднення даного регіону за лишайниками.[Додаток Б-1]. Виявлено  такі зони: сильнозабруднена, середньозабруднена, слабкозабруднена, незабруднена.

4. Склали та запропонували практичні рекомендації щодо поліпшення стану повітряного середовища села Сваричів.

ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКИ ЛІМНИЦІ

3.1.Походження назви річки

   Існує така легенда походження назви річки Лімниця. Серед високих гір Карпат гуляв буйний вітер «Бурій». Його могутня сила вивертала столітні дуби, а гори він міг перевертати,як м’ячики і ніщо йому не заважало в цій забаві. Та одного разу на шляху опинилася могутня скеля, що не поступилася його силі. Він так її обшарпав, так обгриз, що серед інших скель вона виглядала безформною і знівеченою. Її підніжжя, обвітрене хвилями подиху дужого вітру ще твердо стояло на своїх ногах. Вітер «Бурій» все більше направляв свою течію на неї, дув безперестанку, а вона все опиралася і не здавалася. Та не встояла камінна гора проти вітру: скинув її в ущелину. Лишилася вона без єдиного деревця , без єдиної травички, гола – голісінька вона вже не мала ні гарного вигляду, ні привабливої краси, як було раніше. Камінна гора заплакала. Їй поспівчували інші скали і також вилили свої сльози. Скотилися вони докупи, обгорнули цю скалу, що вітер зім’яв, і попливли долів. Чим більше вниз, тим більше назбиралося сліз, а з них потекла ріка. А як тече вода, то вона на своєму шляху щось змиває. Отож змилося слово «долів», та стерся сам початок бо він був попереду, а залишилася частинка слова тобто – «лів». Із тої скали, що ще й донині «мнеться» вітрами, із слова «долів» яке стерлося, з тих пір залишилося беззмістовне словосполучення «лів» і «мнеться». Десь на крутій хвилі сама по собі випала буква «в», а те, що залишилося – «лімнеться» у швидкому говорі так як і тече ця річка, назвали вираз Лімниця.

   І справді, річка Лімниця несе у собі скелясті сльози вже багато років. Її чистенька, прозора вода є здоровою і цілющою тобто така, що лікує. До цього часу Лімниця належить до найчистіших річок Європи, тому, що, її вода-це сльози скелястих гір, що витікають із найпотаємніших недоступних куточків українських Карпат.

КЛІМАТ СВАРИЧЕВА

Село Сваричів розташовано на заході України, порівняно неподалік від Карпат.
У цілому клімат села є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом. Додаток 6.

 Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 5,1 °С), найвища – в липні (17,9 °С).

Таблиця 4.1

Температура повітря по місяцях, (°С)

Температура	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Год
Средняя	-5,1	-3,2	1,4	8,1	13,5	16,6	17,9	17,3	13,5	8,0	2,6	-2,1	7,4
Максимальна	-3	-1	6	12	18	20	22	22	18	12	5	0	11
Мінімальна	-7	-5	-1	4	8	11	13	12	9	4	1	-4	3

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 13,1 °С) зафіксована в 1963 р., найвища (3,1 °С) – в 2007 р.
Найнижча середньомісячна температура в липні (15,4 °С) спостерігалась у 1979 р., найвища (21,2 °С) – в 1989 р.
Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 34,1 °С) зафіксовано 20 січня 1963 р., абсолютний максимум (37,3 °С) – 20 серпня 1946 р.
В останні 100–120 років температура повітря в Сваричеві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °С. Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року. У середньому за рік в Сваричеві випадає 782 мм атмосферних опадів, найменше – у січні–лютому, найбільше – у липні.

Роль прибережних захисних смуг у збереженні малих річок Карпат.

Прибережена захисна смуга – частина водоохоронної зоні відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.             Прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо  озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережені захисні смуги.             Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: -          для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею 3 гектари – 25 метрів. -          для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад3 гектари  - 50 метрів -          для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів. Створення прибережних захисних смуг уздовж річок, морів, озер та водосховищ з метою охорони поверхневих вод  від забруднення та засмічення регулюється: Водним кодексом України – статті  88 – 89; Земельним кодексом України – статті 58 п. 2, ст.. 60, 61; Постановою КМУ № 486 «про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996 року. Прибережні захисну смуги мають природоохоронне значення їх встановлення передбачає режим обмеженої господарської діяльності. Обмеження господарської діяльності  у прибережних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах здійснюється шляхом: -          захоронення певних видів діяльності; -          дозволу певних видів діяльності зі спеціальним режимом. Обмеження у використанні земельних ділянок у прибережних захисних смугах відповідно до статей 87 – 89 Водного кодексу України  спрямовані на охорону і раціональне використання водного фонду з метою створення сприятливого режиму водоохоронних зон і водних об’єктів,  попередження їх забруднення та засмічення.  У прибережних захисних смугах забороняється: -          розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; -          зберігання та застосування пестицидів і добрив; -          влаштування літніх таборів для худоби; -          будівництво будь яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів, та стоянок автомобілів; -          миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; -          влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; Об’єкти, що містяться на землях у прибережній захисній смузі  і призначенні для основної та спеціальної водогосподарської діяльності, наприклад водозабірна споруда, об’єкти санітарної охорони, об’єкти рятування людей на воді, очисні споруди тощо можуть експлуатуватися в межах встановлених правил, із додержанням земельного і водного законодавства, правил екологічної безпеки, якщо при цьому не порушується режим їх експлуатації. Підприємства, установи та організації, які експлуатують  водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні споруди водогосподарських систем, у тому числі  розташовані на землях водного фонду   зобов’язані  дотримуватися встановлених  режимів їх роботи та правил  експлуатації водних об’єктів ( стаття  78 Водного кодексу України). Не придатні для експлуатації  споруди, а також ті, що  не відповідають установленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг ( стаття 89 Водного кодексу України), Контроль за створенням  прибережних захисним смуг і водоохоронних зон, а також за додержанням режиму  використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади,  виконавчими комітетами місцевих рад і державними адміністраціями. Ці органи здійснюють  організаційні та контролюючі функції щодо забезпечення додержання законодавства про обмеження використання земельних ділянок  прибережних захисних смуг власниками   і землекористувачами, всіма громадянами і юридичними особами. Акти встановлення меж прибережних захисних смуг та смуг відведення земель водного фонду затверджуються сільськими(селищними, міськими) радами та передаються  їм під охорону.  Під час розроблення технічної документації прибережні захисні смуги встановлюються на підставі Водного кодексу України. Однак в даний час у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу внесені зміни у розміри прибережних захисних смуг. Тому досить важливою проблемою на даний час є внесення змін в розроблену проектно-технічну  документацію  по встановленню водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та винесення їх в натуру.