Проект «Біоіндикація техногенних едафотонів Рожнятівського полігону ТПВ за допомогою тесту на кресс-салат»

Проект «Біоіндикація техногенних едафотонів Рожнятівського полігону ТПВ за допомогою тесту на кресс-салат» 

ДОСЛІДЖЕННЯ

Методика досліджень. У дослідженнях проведено біотестування різних зразків едафотопу, визначаючи їх фітотоксичність методом проростання. Метод заснований на реакції тест-культури на наявність у ґрунті забруднюючих речовин. Дає змогу виявити токсичну (інгібуючу) дію тих чи інших речовин або стимулюючий вплив, що активізує розвиток тест-культур. У ході досліду фіксується проростання, енергія проростання, довжина надземної і кореневої систем. Визначали токсичність едафотопів, забруднених небезпечними факторами сміттєзвалища за комплексом морфологічних і фізіологічних ознак крес-салату.

   Крес-салат (Lepidium sativum L.) − однорічна рослина з сімейства хрестоцвітих. Доросла рослина крес-салату сягає 60 см у висоту. Це холодостійка культура, оптимальна температура для її росту − близько +15-18°C. До вологості крес-салат помірно вибагливий, але хороший урожай отримують тільки на зволоженому ґрунті. У літні спекотні місяці рослини швидко переходять до стеблування. Рослина любить світло, особливо на ранніх етапах розвитку, хоча добре росте при частковому затіненні [2]. Для крес-салату найбільш придатні легкі родючі ґрунти (рН=6,5-6,8). Крес-салат, як біоіндикатор, зручний ще й тим, що дію стресів можна вивчати одночасно на великій кількості рослин при невеликій площі робочого місця (чашка Петрі). Розвиток та енергію проростання насіння визначали за загальноприйнятими методиками

Було взято 8 зразків субстрату з різних ділянок сміттєзвалища (та зони впливу) і один зразок із урочища Верболаз (контроль). На звалищі субстрат відбирався на ділянках, де спостерігались початкові ґрунтоутворювальні процеси. Місця відбору проб для індикації токсичності ґрунтів сміттєзвалища та урочища Верболаз за допомогою тесту на крес-салат наведено у табл. 1. Висаджували по 10 насінин Lepidium sativum L. у чашки Петрі. Періодично проводився полив однаковими кількостями відстояної  води. Через 10 діб рослини були вийняті з субстрату. Протягом досліду велися спостереження за такими показниками: час появи паростків і їх кількість на кожну добу; загальне проростання (до кінця досліду); вимірювання довжини надземної частини (висота рослин); вимірювання довжини коренів.

 

Підсумки Шкільного турніру з футзалу НФК                                              Ураган 2018р

                        І місце Сваричівська ЗОШ
                       ІІ місце Перегінська ЗОШ №1
                       ІІІ місце Н.Струтинська ЗОШ

Екологія краю.

Мільйони гривень — у нечистоти. Шість років тому Рожнятів залишився сам-на-сам  з проблемою стоків. Тоді, 2009-го,  тут розпочали будівництво нових очисних споруд. Виділили 4 мільйони гривень, стартували роботи. Однак досі райцентр потопає у відходах у прямому сенсі. Шостий рік неочищені стоки забруднюють Чечву — притоку однієї з найчистіших річок Європи — Лімниці.

Стоки Рожнятова чистили у Брошневі, там були лісокомбінатівські очисні споруди. З часом вони вийшли з ладу і насосна станція, яка качала у Брошнів, вже їх не качає, бо колектор застарів. Він у багатьох місцях порваний, стоки витікали прямо на городи.

 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКИ ЧЕЧВИ ЗА МАКРОФІТАМИ

Чечва – річка в Україні, у межах Рожнятівського та Калуського районів Івано-Франківської області. Ліва притока Лімниці ( басейн Дністра).Довж 52 км, площа  басейну 548км².  Бере початок у Горганах. Споруджено водосховище. Воду Чечви використовують для водопостачання.

На річці Чечві виділяють два класи якості води: дуже чиста, чиста.

Від початку витоку до водосховища вода є дуже чиста, адже вплив людини на природу дуже малий. Вона містить незначну кількість біогенних елементів, добре насичена киснем, прозора до значних глибин (5-10 м), холодна. Тут трапляються, переважно, водні мохи та харові водорості, які можуть рости на значних глибинах.

Після водосховища через вплив забруднювачів вода стає чистою. У воді збільшується кількість біогенних елементів, але кисневий режим залишається досить сприятливим. Переважають зарості занурених рослин, які розповсюджені на значних площах акваторії.

Значні зміни у просторових особливостях заростання ми спостерігали, насамперед, на порушених ділянках  водойм (у зонах надходження стічних вод та водопою худоби). Так, у місцях безпосереднього надходження у річку стічних вод з забруднюючими речовинами від домогосподарств, зарості водних рослин перебували у пригніченому стані. Нижче за течією від таких ділянок спостерігали щільні високопродуктивні зарості очерету та рясок, які не властиві не порушеним природним ділянкам цієї річки.

Отже, оскільки ми використовували аналіз ступеня розвитку рослин різних екологічних груп у річці Чечві, як один із індикаторів її екологічного стану, ми зробили такий висновок: надмірний розвиток поясу повітряно-водних рослин свідчить про обміління річки та її заболочення.

Отже, у разі уважного вивчення просторової структури водної рослинності природних непорушених ділянок водойми та порівняння з ними ділянок, що зазнають антропогенного впливу, можна знайти індикаторні ознаки у цій характеристиці рослинного покриву.

Користуючись методом біоіндикації для визначення екологічного стану річки та підтверджуючи отримані результати аналізами загальної якості води ми зробили висновок, що на сьогоднішній день річка Чечва зазнає забруднення, яке ми спостерігали, коли проводили наші досліди.

Головні причини забруднення річки:

·          забруднення води промисловими та сільськогосподарськими відходами;

·          Збільшення забрудненого стоку у зв’язку із розорюванням заплав;

·          Замулення русел річок;

·          Високого рівня зарегульованості стоку, що спричиняє збільшення мінералізації води у водосховищі;

·          Використання 25% стоку на господарські потреби.

Для збереження високоякісного стану природних вод річки Чечви необхідно їх охороняти.

Найрадикальнішим шляхом охорони водних ресурсів від забруднення і виснаження є припинення скидання стічних вод у водні об’єкти або очистка стічних вод і проведення інших ефективних заходів, таких як:

·          На державному рівні визначити відомства, які будуть відповідати за стан малих річок;

·          Здійснити заходи з відтворення екологічних функцій прибережних захисних смуг у заплавах річок, зокрема їх залісення, залуження, винесення за їхні межі екологічно небезпечних об’єктів;

·          Заборонити використання русел малих річок як каналізаційних систем для прямого скиду забруднених вод;

·          Залужити заплави річок луговими травостоями;

·          Заборонити видобуток у руслах малих річок гравію та піску, що збереже структуру донних біоценозів.

Походження назв топонімів та гідронімів Рожнятівщини

ГІДРОНІМИ РОЖНЯТІВЩИНИ

     Окрему групу назв, які проливають світло на вивчення історії рідного краю, складають гідроніми (назви рік, струмків, ставків тощо). Найбільшими водними артеріями Рожнятівщини є річки Лімниця і Чечва, вздовж яких основному формувались поселення. 

    Лімниця в давнину звалась Ломниця. Цікаво, що село Небилів в свій час мало аналогічну назву, про що говорилось вище. Даний гідронім має праслов'янське походження і означає «ламаний, крутий, кам'янистий», тобто річка з покрученим кам'янистим річищем.

    Назву другої за величиною річки Рожнятівщини Чечви Вербич виводить від апелятива Чечва (сесьrа), що трактується як течія, заболочена місцевість. О. Стрижак дотримується такої ж думки і пов'язує її також із терміном сочва, в основі якого лежить сок, сочиво або сечва, що трансформувалось у Чечва, а дослідник Я. Рудницький вважає, що ця назва трактується як «трава на болотистому місці». 

     Приблизно так само пояснюють походження гідроніма і деякі старожили села (Дранчук Василь Андрійович та ін.), які вважають, що Чечва — це давнє архаїчне словo, що давно вийшло з ужитку і близьке за змістом до слів: «млака», «трясовина», «драговина», «мокряк». 

    Окремі старожили ще в молодості чули від старих людей вживання цього терміну: "Ади всадив'ємсі з кіньми в якусь Чечву, та якби не люди, то хто знає, кілько бим там сидів". 

    До гідронімів, які мають праслов'янське і слов'янське походження, належить потік Бабський. Це притока річки Лімниця, що витікає з однойменного мікротопоніма і протікає через Ясень і Перегінське. Цікаво, що у тюркських народів Баба виступає як додаток до імені при звертанні до старших за віком людей. У праслов'ян Баба була богинею життя та родючості, і в її честь розміщували святилища, де підтримували жертовний вогонь. 

     Прикарпатські дослідники Василь та Михайло Клапчуки припускають, що Бабами називали колись кам'яні статуї, залишені тюркомовними народами на території від Прикарпаття до Монголії. Не виключено, вважають окремі історики, що вони належать саме до доби аланів і хозарів (VI— VІІІ ст.). 

Історичні джерела говорять також про те, що наші пращури мали священні гаї і поклонялись старим ясенам, дубам, липам, ліщині та іншим деревам. Під деревами наші предки здійснювали різні жертвоприношення. Вони поклонялись дупластим деревам, обвішуючи їх обрусами. У священних гаях стояли поганські ідоли. 

    Давнє походження мають також потоки Бистрик і Бистра поблизу Осмолоди (праслов'янське «bystrь»— швидкий ) та потоки Звір (с. Липовиця, с. Суходіл, с. Спас та ін.), що утворені від загальної назви звір, ізвір (праслов'янське izvorь) — «долина потоку чи річки в горах, міжгір'я, ущелина, гірське джерело, потік». 

На думку дослідника Мирослава Габорака, праслов'янське походження мають також назви потоків (с. Осмолода) Коритвина (korytvina — корито) та Укерня (крутити, гнути), форму яких мають потічки. 

     Багато загадок міститься в гідронімах Турова, Велика Турова, Мала Тура. Це потоки на території села Сливки, і впадають вони в Лімницю, а витікають від однойменного ороніма. Вчений Михайло Худаш не виключає, що дана особова назва може мати певне забобонне містичне навантаження. 

Праслов'янські корені мають назви потоків Річка (с. Ілемня) та Руда (с. Ілемня), Рудавий (с. Рівня) — ruda «іржаве болото». 

    Два останні гідроніми вказують на наявність руди у місцевості. Так можна трактувати назву потоку Рудовець, що знаходиться на межі Рожнятівського і Богородчанського районів. 

На архаїчність гідронімів вказують назви Дарівка (річка с. Осмолода — Дар  <Володарів), що впадає в Лімницю, Манявка. (Мань < Маниславь), Мелетинка (Мелецинка (с. Луги, Мелета < Мелетій), що впадають в Чечву, та інші. 

      Двояке  тлумачення має назва потоку Радова (смт. Перегінськ). 3 одного боку, вона пояснюється як свобода, воля. Михайло Худаш вважає, що це пов'язанo із слов'янськими автохтонними особовими власними іменами з кореневою Радь: Радивой, Радимирь та ін. 

   Ряд гідронімів пов'язано з трагічними сторінками історії краю. В с. Брошнів в річку Млинівку впадає Кирвавий потік. Є непідтверджені факти про те, що в 1387 році поселення було зруйноване татарами або волохами.

Ймовірно, що саме після цієї жорсткої, тобто кривавої битви, виникла ця назва в глибині віків. 3 кривавими подіями старожили села Суходіл пов'язують назву Чорний Потік. 

    Поблизу горішньої частини села є урочище Касарнєнка, де в часи Австро - Угорської імперії стояли касарні (казарми). В період Першої світової війни тут відбувся жорстокий бій, під час якого російські війська прагнули  захопити австрійські казарми. В бою загинуло багато вояків з обох сторін, і , згідно переказів, вода в потоці, змішавшись з людською кров’ю , отримала темний колір. З того часу потік стали звати Чорним.

  Незначна частина гідронімів має волоське походження. Потік Волоська          ( походить від однойменного омонімі) впадає в річку Ілемку і вказує одночасно на рід  занять (вівчарство), тому що волохи в давнину були , в основному, пастухами.

      Подібну назву має потік Бачкан(с. Петранка). Даний гідронім утворений від однойменного румунського антропоніма і свідчить, що колись тут займались вівчарством, і проживання Бачкана мотивувало назву потоку.

    Про рід занять говорять назви інших потоків. Зокрема потік Кісненний в     с. Осмолода вказує на те, що тут косили траву, а гідронім Саджава( потоки          с. Грабів, с. Креховичі) – на штучне водоймище, де ловили рибу, або мочили коноплю. В горах здавна розводили кіз і овець, пасли їх на полонинах, де споруджували загороди а інколи й присілки. Потоки Казарка, Стара Козарка, Нова Козарка походять від однойменного омоніма поблизу села Суходіл, і правдоподібно, що в давнину тут був присілок з кошарою, де тримали кіз.

    Велика кількість гідронімів походить від ойконімів, що є поширеним явищем на Бойківщині. Від назв сіл походять річки Дуба, Ілемка, Ріпне, Лецівка, Липовиця та ін. Не менша частина носить назву, шо вказує на колір води, якість води, особливості терену, характер місцевості, рослинність тощо: потоки Вільшина, Дубина, Бистрик, Гнилий, Зелений, Красний звір, Погарецький, Сивий, Чорний, Явірник, Ялик, Шумлячий та ін. Назва потоку Селянський (с. Нижній Струтин) вказує на його належність цій категорії населення, також ясно з власниками потоків Ксьондзів (с. Суходіл) та Нанашків Звір (с. Осмолода) .

       Отже, найбільша кількість гідронімів Рожнятівщини мають праслов'янське походження, які в процесі історичного розвитку зберегли архаїчність генезису, а частина назв говорить про заняття людей (вівчарство, рибальство та ін.), колонізацію краю (волоські назви), боротьбу із завойовниками, а окремі гідроніми є доповненням до природи краю, його флори і фауни.

                 За матеріалами досліджень Андрейківа В.М.       

Особливості демографічних процесів на прикладі села Сваричів

Механічний рух населення села Сваричів

  3.5.    Механічний рух населення

   Міграція населення  — пере­міщення людей (мігрантів) через кордони тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

   Початок масової еміграції населення Бойківщини відноситься до кінця 70-х років ХІХ століття. До бойків вістки про великі можливості заробітку в Америці дійшли в 1870-х роках, їх перебільшували різні корабельні агенти, які вербували робітників до пенсільванських шахт в США. Початком численної еміграції можна вважати 1891  рік започаткованої насамперед Василем Ілиняком та Іваном Пилипівим з села Небилова  що на Рожнятівщині.

   Для характеристики міграцій використовують різні критерії. Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, релі­гійні, національні, екологічні тощо); термінами (сезонні, тимчасо­ві, постійні, або незворотні), масовістю (одиничні і масові); дальніс­тю (міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні); напрямами (зовнішні і внутрішні); мотивами (примусові та добровільні); спосо­бами організації (організовані та неорганізовані); правовим стату­сом (легальні і нелегальні).

Кількість працездатного населення в селі Сваричів становить на  грудень 2017р. 4029 осіб, з них 997 осіб виїзжають за межі України , що становить 24,7 % від загальної кількості населення.

Міграцію жителів села можна охарактеризувати так:

-за причиною - економічна. Цей етап розпочався після 1994 року. Процес міграції безпосередньо пов'янаний з економічними перебудовами в країні. Саме структурна перебудова економіки, конверсія оборонного комплексу, банкрутство та ліквдація ряду підприємств промисловості, зупинка виробництва в районі,  призвело до істотного скорочення та вивільнення робочої сили. У цей період еміграційна хвиля охопила менш кваліфікованих робітників, це були будівельники, водії, слюсарі, повари та різноробочі, які виконували різну роботу, тобто робили те, що скажуть. Необхідно підкреслити, що ця категорія мігрантів була і є найбільш численною, тому, що її складали і складають широкі масси населення нашої країни. Також на мій погляд до цієї катеогорії треба включити молодь країни,  яка не бачить переспектив її розвитку і виїжджає за кордон з метою щоб залишитися там.

-                     За терміном - тимчасові. При поверненні на батьківщину мігранти привозять із собою матеріальні цінності та заощадження, які становлять приблизно таку ж суму, що і їхні грошові перекази. Крім того, останнім часом спостерігається тенденція до придбання за кордоном обладнання, яке ввозиться в країну і спрямовується для виробництва і власних потреб.

За дальністю - внутріконтинентальні. Найважливіші напрями міграцій жителів села Сваричів.